Тестування Myosite - Aether Biomedical

Під час м’язових скорочень у людському тілі в м’язах генеруються електричні струми, що відображають нервово-м’язову активність м’язів. Ці сигнали створюють «міоелектрику», яка представлена у формі електроміографічних сигналів.  Біонічні протезні руки складаються з електродів, які вловлюють ці електроміографічні сигнали з поверхні шкіри ампутанта. Ділянки або місця, де розміщують електроди, називаються міосайтами. Тому ці електроди розміщують на тому міосайті, який має максимальну силу сигналу, а також хороший контакт шкіри з електродом; інакше це називають ідеальним міосайтом. Перед тим як розмістити електроди на кінцівці ампутанта, протезист клінічно перевіряє силу сигналу, щоб визначити, яка ділянка має найбільшу силу. Цей процес відомий як тестування міосайта або тестування контрольної ділянки.

Тестування міосайта виконують за допомогою електроміограми або різних інших інструментів для тестування міосайта, які називаються міотестерами й перевіряють силу м’язового сигналу, коли пацієнт виконує певний рух тіла. Ці міотестери мають 2 активні електроди, які розміщують на поверхні залишкової кінцівки пацієнта, а також заземлювальний електрод, який ампутант тримає у здоровій руці. Міотестер також має регульований диск, що вказує на електричний потенціал різних м’язів.

ПРОЦЕС ТЕСТУВАННЯ МІОСАЙТА

Розміщення електродів

Після всебічної оцінки та клінічного обстеження протезист спочатку має визначити розташування різних м’язів передпліччя та плеча, які потрібно протестувати для вибору міосайтів. Система протезної руки складається з поверхневих електродів, які виявляють електричні сигнали на кінцівці ампутанта. Ці електроди розміщують над кожним м’язом, і пацієнта просять виконувати різні рухи. Потім електроди розміщують над протилежними м’язами, тобто парою м’язів, які виконують протилежні рухи, також відомою як пара м’язів-агоністів і антагоністів. Для м’язів, які були ампутовані, пацієнта просять виконувати фантомні рухи, щоб електроди могли вловлювати сигнали від наявних м’язів. Коли електроди розміщені на поверхні шкіри, під час розслаблення та скорочення м’язів ампутанта електрод може виявляти та вловлювати відповідні міоелектричні сигнали з м’язів. Точність і правильність роботи електрода на конкретному міосайті можуть змінюватися з дня на день, оскільки пацієнт проходить фізичну терапію.

Спочатку електрод розміщують у центрі м’яза, який тестують. Після визначення сили сигналу електрод переміщують у різних напрямках, щоб виміряти силу сигналу у відповідній ділянці. Якщо сигнал у цих ділянках сильніший, ніж у центрі м’яза, ці кроки повторюють, використовуючи нові ділянки як початкову точку. Коли міосайт визначено, всі різні точки, де електрод тестували, позначають у вигляді схеми, що створює межу навколо міосайта. В ідеалі електрод слід розмістити в центрі цієї окресленої ділянки.

Оптимальне розміщення електродів на міосайтах є дуже важливим для ефективного функціонування будь-якої біонічної протезної руки. Точне розміщення електродів відіграє життєво важливу роль у успішному використанні біонічної протезної руки, разом із належним навчанням.

Деякі з факторів, що впливають на вибір міосайта для розміщення електрода, включають:

1. Хороший контакт між шкірою та електродом для забезпечення плавної передачі сигналу.

2. Електроди, розміщені в протезній гільзі, не повинні заважати її приляганню до залишкової кінцівки.

3. Стабільне та довільне скорочення цільових м’язів.

Кроки тестування міосайта

Крок 1 – Обговорення між пацієнтом і протезистом

Між пацієнтом і протезистом слід провести детальне обговорення, щоб зрозуміти процес розміщення електродів і тестування міосайта. Протезист також визначить потреби та поточний стан пацієнта шляхом оцінювання та клінічних оглядів.

Крок 2 – Підготовка пацієнта до тестування міосайта

Поверхню шкіри залишкової кінцівки злегка очищують серветкою з ізопропіловим спиртом, щоб видалити будь-які олії, які можуть бути на шкірі. Дуже важливо прибрати з шкіри будь-який бруд/жир, оскільки вони можуть заважати виявленню сигналу та тестуванню міосайта.

Потім протезист проведе інструктаж і покаже пацієнтові процес скорочення та розслаблення м’язів. Поки пацієнт розслабляє та скорочує м’язи залишкової кінцівки (фантомні рухи), протезист пальпуватиме різні групи м’язів, щоб визначити різні ділянки для керування.

Крок 3 – Міотестування

Після описаної вище процедури визначають і позначають середину черева м’яза. Потім шкіру залишкової кінцівки пацієнта зволожують, щоб покращити електропровідність.

Міотестування починають з оцінки однієї групи м’язів за раз. Регулятор підсилення електрода на задній частині електрода встановлюють на нижчі значення, а потім поступово збільшують до вищих. Електрод розміщують над позначеними місцями, визначеними раніше, і він має проходити поздовжньо вздовж черева м’яза. Пацієнта просять скорочувати свої м’язи, щоб створювати сигнали відкривання та закривання. Якщо людині це важко, вона може скорочувати ті самі м’язи на здоровому боці (за наявності), щоб зрозуміти, як відчувається цей рух.

Після цього виконують описані вище кроки, щоб сформувати межу для електрода.

ПОШИРЕНІ МІОСАЙТИ

Групи м’язів зазвичай використовують відповідно до їхньої фізіологічної функції. До поширених міосайтів, які використовують для керування біонічною протезною рукою, належать:

Дисартикуляція плеча –

• Для закривання кінцевого пристрою: пронація передпліччя та розгинання в лікті: великий грудний м’яз

• Для відкривання кінцевого пристрою, супінації передпліччя та згинання в лікті: підостьовий або трапецієподібний м’яз

Трансгумеральний рівень –

• Закривання кінцевого пристрою та згинання в лікті: біцепс

• Відкривання кінцевого пристрою та розгинання в лікті: трицепс

Активність біцепса забезпечує згинання в лікті та закривання кисті, тоді як активність трицепса забезпечує розгинання в лікті та відкривання кисті. 

За коротких трансгумеральних ампутацій міосайти часто можуть розташовуватися в грудному або дельтоподібному м’язі спереду та в підостьовому або трапецієподібному ззаду. 

Трансрадіальний рівень –

• Закривання кінцевого пристрою: згиначі зап’ястка

• Відкривання кінцевого пристрою: розгиначі зап’ястка 

Крок 4 – Перевірка ізольованого керування

Пацієнта просять скоротити м’язову групу «відкривання», розслабитися, а потім скоротити м’язову групу «закривання». Поки пацієнт повторює ці скорочення м’язів, потрібно перевірити, щоб протилежна м’язова група залишалася розслабленою або не переважувала активну м’язову групу.

Щоб переконатися, що під час руху залишкової кінцівки не виникає несподіваних рухів біонічної кисті, пацієнта слід навчити розслабляти всі м’язові сигнали під час переміщення залишкової кінцівки в різних площинах руху. 

Пацієнт має вміти активувати дії відкривання та закривання в різних площинах руху, щоб піднімати предмети з різної висоти за допомогою своєї протезної руки.

Для звичайної діяльності м’язи часто перебувають у синергії, так що окремі групи м’язів не реагують ізольовано. Кожна дія тіла потребує скорочення та розслаблення кількох м’язів, деякі з яких розташовані досить далеко від частини тіла, що рухається. Було зазначено, що під час виконання основного руху для стабілізації основних м’язів активуються різні групи м’язів.